«Ми чуємо тебе,
Кобзарю, крізь століття!»
(Проект
для учнів 8-9 класів)
Мета:
поглибити знання учнів про особистість Тараса
Шевченка та його роль в історії;
розкрити образ митця як людини могутньої волі та незламного духу;
формувати громадянськість, почуття
національної самосвідомості школярів,толерантність, власний погляд на окреслену
проблему;
виховувати любов до рідної землі й
повагу до її історії;
осмислити роль своєї національної
спільності серед інших спільностей, місце національної культури серед інших
культур.
Обладнання:
портрет Т. Г. Шевченка, ілюстрації, роздавальний матеріал, "Кобзар"
та виставка творів художньої літератури про життя і творчість Т. Шевченка.
Опис
проекту
І
етап. Підготовчий
Вибір та обговорення проблеми.
Визначення основних етапів та строків реалізації проекту.
Девіз: «Якщо учень не навчиться сам
творити, то він завжди буде лише наслідувати, копіювати».
ІІ етап.
Збір інформації
Джерела інформації: історичні матеріали, публікації з
газет, твори художньої література про життя і творчість Т. Шевченка, додаткова
література.
ІІІ етап. Шляхи розв’язання проблеми
-
обговорення
актуальності даного проекту,
-
аналіз
зібраної інформації та створення інформаційної бази;
-
обговорення
майбутнього проекту;
-
планування
практичної реалізації проекту.
ІV етап. Практична реалізація та підготовка презентації
проекту
-
розподіл
виступів;
- складання сценарію
презентації;
- естетичне оформлення зібраних
матеріалів;
- визначення чіткої
послідовності виступів учасників;
- визначення запитань для гостей.
V. Презентація
проекту
VІ. Підсумок
проекту
Презентація проекту
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї
вольній, новій
Не забудьте пом’янути
Незлим, добрим словом
Вчитель. Доброго дня, діти! Я попрошу вас
хвилинку постояти. Хай першими сядуть уважність і чуйність, другими –
сердечність і щирість, а згодом – духовність і милосердя. Ви завагалися? Чому?
Тому що ваші серця переповнені і одним, і другим, і третім. Ви на хвилинку
задумалися над чистими джерелами своєї душі. З цим добрим настроєм ми розпочнемо наш урок «Ми чуємо тебе,
Кобзарю, крізь століття!»».
Проблема. За що весь світ
шанує Т.Г.Шевченка?
Вчитель Достатньо велика
за обсягом спадщина Тараса Григоровича Шевченка. Протягом вже багатьох
десятиліть читачі захоплюються його поетичним талантом, вмілістю у використанні
чудових скарбів народної української мови, поціновувачі живопису – майстерністю
його пензля, а «Кобзар» став настільною книгою у кожному українському домі. І
разом з тим – безнастанно дивуються з разючих контрастів у творчості майстра, в
його біографії – переплетінню талану і випробувань.
Земля Черкащини – рідний край Шевченка
– давши світові генія, бережно прийняла його прах у своє материнське лоно.
Народжений у мальовничому куточку Звенигородщини через неповних 50-т років поет
похований над Дніпром, на високій горі, які у народі називають Тарасовою, як
він сам і заповідав.
Хто хоче зрозуміти поета, писав великий
Гете, той повинен йти на його Батьківщину.
Бесіда
-
Як би ви
пояснили вислів «справжня любов до Батьківщини – це....»
Слово
вчителя
-
Справжня любов до
Батьківщини – це не лише знання її історії, географії, мистецтва, вікових
традицій і, безумовно, мови. Словами
української поетеси Галини Черінь це звучить так:
На світі стільки різних мов,
Як квітів у гаю,
А рідна мова – то любов,
Отож люби свою!
Люби її, бо твій народ
За неї зводить бій
Крізь барикади перешкод –
За свій державний стрій.
І ти, мій, друже, поможи,
Учися і читай –
І всім знайомим розкажи
Про наш чудовий край.
Вона,
живучи довгі роки далеко від рідної землі, зуміла зберегти як найвищу цінність
– любов до рідного слова.
Людинi притаманно мрiяти. Якщо
вона далеко від рідної домівки – вона мріє повернутися до батьківського дому,
щось не ладиться у житті – мріє про краще майбутнє. Мрiя не дає спокою у життi,
не дозволяє стояти на мiсцi, кличе вперед...
Так і Кобзар, страждаючи все життя сам,
болюче вiдчуваючи страждання свого народу, він
мрiяв спочатку про звільнення із кріпацтва, з часом про кар’єру художника, у засланні – про рідну
неньку-Україну, а взагалі – про свiтле i радiсне її майбутнє.
Інсценізація
Звучить пісня
на слова Т.Шевченка “Думи мої”.
(Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе
запалену свічку, ставить її на столик біля портрета Т.Г. Шевченка. До неї
підходить хлопчик).
Хлопчик. Матусю, а
правда що небо на залізних стовпах тримається?
Мати. Так, синку, правда.
(Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, кладе голову на коліна матері, вона
співає «Колискову»)
Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?
Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка,
поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив.
Хлопчик. Бачив, матусю, бачив... Марусечко, а чому одні зірочки
ясні, великі, а інші ледь видно?
Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли
добра, любить людей, ясно і світло це далеко видно.
Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила
найясніше.
Мати. Старайся мій хлопчику. (Гладить його по голові).
Усний журнал
1 учень. У с. Моринці на Черкащині в хаті кріпака Григорія
Шевченка серед морозної темної ночі блиснув на все село один вогник – це
народилася дитина. Для пана – нова кріпацька душа, а для України – великий
поет, буремний Тарас, незламний Кобзар. Це сталося більш як півтора століття
тому, 9 березня 1814 року.
2 учень. Світлі дні дитинства були недовгими. Перше тяжке горе,
що вразило серце малого Тараса і принесло лихо в Шевченкову родину, – смерть матері. Мачуха,
яку привів батько, перетворила рідну хату на пекло: сльози, бійки, сварки,
образи і приниження.
На 12 році Тараса спіткало нове горе –
раптово, простудившись у дорозі, помер батько.
3 учень. Доля привела
17- річного Тараса до Петербурга, пишної і величавої столиці Російської
імперії, до міста, де він прожив у цілому 17 років, де сталися важливі події
його, де він став художником і вільною людиною.
4 учень. 22 квітня 1838
року пан видав вільну своєму кріпаку Тарасові Шевченку. Це сталося завдяки
відомим діячам живопису і літератури того часу: В. Жуковському, К. Брюллову, Є.
Гребінці, В. Григоровичу, А. Мокрицькому, які зібрали і заплатили за поета 2500
крб.
5 учень. Ще одна подія,
знаменна не тільки в житті Тараса, а й важлива для всієї України, – вихід у
світ книги віршів «Кобзар» у 1840 р. Справді, «Кобзар» належить до тих книжок,
які найбільше друкують і читають у всьому світі. То святиня, національна Біблія
України.
6 учень. За бунтівливі
вірші Шевченка жорстоко покарали – 10 років солдатської муштри, які й підірвали
його здоров'я. Вирок царя мав означати й духовну смерть Кобзаря – йому
заборонялося писати й малювати. Але зболена душа не могла мовчати – писав і
малював, ховаючи у «захалявні книжечки».
7 учень. Через 10 років
поета звільнили, він повернувся у Петербург, 1859 року ще раз, втретє і
востаннє відвідав Україну. Хворий поет доживав свій страдницький вік у
Петербурзі. Уже будучи хворим, видав український буквар для недільних шкіл, планував
видати ряд підручників.
8 учень. Помер Т.
Шевченко 10 березня 1861 року. Його поховали на Смоленському кладовищі в
Санкт-Петербурзі. Але у травні цього ж року тіло великого Кобзаря було
перевезене в Україну. З того часу 22 травня – День пам'яті поета, день
національного трауру України.
Світлий нетлінний образ степової
Чернечої гори – могили великого Кобзаря – став національною святинею.
1
учень
Неоднаково було йому:
Як Украïну злiï люди
Присплять, лукавi, i в огнi
Їï окраденою збудять...
«Менi однаково...»
2
учень
Тому i проклинав поет «отих
царiв, катiв людських», панiв рiзних гатункiв, усiх, хто несе горе народовi, i
кликав «громадою обух сталить та добре вигострить сокиру, та й заходиться вже
будить хиренну волю».
Повиннi порватися кайдани, повинна правда прийти на
землю:
...бо сонце стане
I оскверненну землю спалить.
«О люди! Люди небораки!»
3 учень
Вiрив Тарас у
невмирущий дух народу, знав, що не можна знищити його, як не мiг Зевс примусити
скоритися Прометея. Без волi немає щастя – вважав Шевченко:
...де нема святоï волi,
Добра не буде там нiколи.
«Царi»
4 учень
Тому так
зворушливо змальовує вiн мрiю-сон нещасноï крiпачки, якiй уявляється, що ïï
син:
I уродливий, i багатий,
Уже засватаний, жонатий...
На вольнiй, бачиться, бо й сам
Уже не панський, а на волi;
I на своïм веселiм полi...
«Сон»
5
учень
Тому i славить
генiальний поет украïнського народу синiв Кавказу, що вiдстоюють свою
незалежнiсть:
Борiтеся –
поборете!
Вам Бог помагає.
За вас правда,
за вас слава I воля святая. «Кавказ»
6 учень
I
мрiє Кобзар про часи, коли «розкуються незабаром закованi люди» («I мертвим, i
живим...»), коли не зостанеться «i слiду панського на Украïнi» («I вирiс я на
чужинi»). Тодi «у селах, у веселих i люди веселi» житимуть, тодi «спочинуть
невольничi утомленi руки i колiна одпочинуть, кайданами кутi» («Iсаïя. Глава
35»).
I забудеться срамотна
Давняя година.
I оживе давня слава,
Слава Украïни.
«I мертвим, i
живим...»
7 учень
Вiльний народ
оживить природу, оживить свою душу, шануватиме своïх героïв, свою iсторiю, свою
правду. Так чи iнакше, але не слiд чекати, поки хтось нашу iсторiю нам розкаже.
I свою солов'ïну мову народ пiднесе над свiтом як прапор свого духовного
багатства, бо неприродно ж, коли:
... усi мови слов'янського люду –
Всi знаєте. А своєï
Дастьбi... Колись будем
I по-своєму глаголать...
«I мертвим, i живим...»
8 учень
Вiн мрiяв про
сiм’ю вольну, нову,
де:
...буде син i буде мати,
i будуть люде на землi,
де простеляться шляхи вiльнi i широкi:
...I пустиню опанують
Веселiï села.
«Iсаïя. Глава 35»
9 учень
Мав Тарас i
особистi мрiï. Хотiлося йому з милою дружиною у маленькiй хатинi над Днiпром
дожити вiку:
Я тiльки хаточку в тiм раï
Благав i досi ще благаю,
Щоб хоч умерти на Днiпрi,
Хоч на маленькiй горi...
«Не молилася за мене»
10 учень
Не збулася ця
мрiя Шевченкова. Та збулася iнша: з любов'ю i шаною згадує вiльна Украïна
«незлим тихим словом» свого сина. Немає неволi в Украïнi, у повний голос
звучить ïï мова. Гордi ïï сини пишаються своïм героïчним минулим i намагаються
впевнено дивитися в майбутнє. Але по переду ще
ой як багато роботи
Роботящим умам,
Роботящим рукам
Перелоги орать,
Думать, сiять,
не ждать I посiяне жать
Роботящим рукам.
«Молитва
Робота в парах, малих групах
З’єднай прислів’я
-
До даного початку знайди закінчення
прислів’я та з’єднай їх.
Шевченкові
твори
облетів увесь світ.
Шевченко
дужий був не силою, народу
великий дар.
Тарасів
заповіт
то правда жива.
Тарасів
«Кобзар»
вічно житиме Тарас.
Тарасові
слова –
сяють, мов ясні зорі.
Хто
з Шевченком знається,
той розуму набирається.
Ми
Шевченка славить будем а
словом мудрим.
В
наш чудовий час
і ніколи не забудем.
Чи знаєте, що …
ü Тарас Шевченко
любив гармоніку і грав на ній.
ü У «Кобзарі»
слово калина Шевченко вжив 385разів, а всього у своїх творах він згадував про
неї 965 разів.
ü Український
композитор Микола Лисенко написав музику більш, ніж на 100 творів Шевченка.
ü Шевченко-художник
був нагороджений 3 срібними медалями за акварель «Циганка-ворожка» та малюнок
«Хлопчик-жебрак».
ü 2
вересня 1860 року за роботи в техніці гравюри він був удостоєний звання
академіка гравірування.
Колись
у сиву давнину, ходили по Україні старі люди (часто вони були сліпі), співали
про тяжке життя. Співаючи вони грали на старовинному інструменті - кобзі. Назва
інструменту і дала назву - кобзарі.
ü Шевченко
не грав на кобзі, не співав пісень по дорогах України. Але коли читаєш його
твори, то ніби чуєш ніжну, сумну пісню про тяжке життя народу. Свою першу
збірку поет назвав «Кобзар.
Кросворд «Поезії
Т.Шевченка» ( в групах)
Вставте
відповідно пропущені слова з віршів Т.Г. Шевченка. Поясніть значення слова у
виділених клітинках по вертикалі.
1
|
|||||||||
2
|
|||||||||
3
|
|||||||||
4
|
|||||||||
5
|
|||||||||
6
|
|||||||||
1. Пишається над водою червона …
2. Тече … з-під явора
3. А над самою водою … похилилась
4. ... моя вечірняя, зійди над горою.
5. Поклала ... коло хати маленьких
діточок своїх.
6. Тихесенько … віє.
Дидактична гра «Характеристика
Т.Г. Шевченка»
Порадьте
дітям підібрати слова на першу букву, які характеризують поета.
Ш – (швидкий,
шановний)
Е – (ерудований);
В – (волелюбний,
вільний, видатний)
Ч – (чемний,
чесний, чуйний)
Е – (енергійний)
Н – (наполегливий,
настійливий, невблаганний, невтомний)
К – (кремезний,
культурний)
О – (осиротілий,
обдарований, особливий, освічений).
Виразне читання
поезії
Вірші
про Т.Г. Шевченка
Акровірш
Ти мусиш нам
співця назвати,
Адже умів лиш він
один
Рабів німих так
захищати.
А хто так
оспівав, як він,
Садок вишневий
коло хати?
Дмитро
Білоус
Портрет
Тараса Шевченка
До мене сьогодні
всміхнувся Шевченко
З картини, що
там на стіні.
Читає пісні його
залюбки ненька,
Розказував батько
мені:
Як
вівці він пас – ще малий був хлопчина,
А
виріс – великий дав дар:
Для
всіх поколінь, для всієї Вкраїни,
Цю
книгу, що зветься "Кобзар".
Як книгу святу
берегли ми завзято,
З собою забрали
у світ,
Як слово Тараса
завжди зберігати,
Великий усім
заповіт.
Буду
й я любити Вкраїну рідненьку,
То
може й мені ще не раз
З
картини ласкаво всміхнеться Шевченко,
Наш
Батько, великий Тарас.
Леся Храплива
Садок вишневий
коло хати
Садок вишневий
коло хати,
Хрущі над
вишнями гудуть.
Плугатарі з
плугами йдуть,
Співають, ідучи,
дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сім’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх,
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
Підсумок
-
Любіть Україну,
як любив її поет. Бережіть її, як берегли ваші діди і прадіди! Читайте твори
українських поетів і письменників і ваша мова буде гарною, чарівною, барвистою,
бо українська мова — одна з найкращих мов світу!
-
Як ви думаєте,
які ваші справи принесуть користь рідному краю?
- Діти, я
переконана, що свою любов до рідного краю ви будете підтверджувати своїми
щоденними справами саме тут, на своїй малій батьківщині – у рідному краї,
рідній школі, своїй сім’ї.
Немає коментарів:
Дописати коментар